азъ же и ина всѧ исповѣдати. но и сего быти поздѣишь. и всю любовь ѿрину(х) ѿнелѣже х(с)ви обѣща(х)сѧ (νωϑέστερος) ГБ к. XIV, 194а.
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
поздѣ — (32) нар. 1.Поздно (близко к концу какогол. отрезка времени): и се ѹбо нощи зѣло поздѣ болѥсть на нь нападе (βαϑεὶαν) ЖФСт к. XII, 165 об.; поидоша волъсви ѿ персъ… вечеръ же поздѣ зѣло ˫ависѧ ѥдиному в тои же кумирници. диону съ хоруговью. СбЧуд … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
поздѣѥ — сравн. степ. Позже (после какогол. срока): Въ поне(д) •а҃• не(д). по(с). прѣже. ||варивъшаго д҃не ѹтѣшени˫а. въстають поздѣѥ. начинающю семомѹ чѧ(с) нощи. УСт к. XII, 8–9; старець (же). кто мнихъ въ ѡбразѣ нищи. внутрь сѣдѧше кр(с)тилища. приѥмлѧ … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
поздѣоученъ — (1*) пр. Поздно научившийся: аще и състарѣвъ ѹчишисѧ, то не стыдисѧ. ѹне ти ѥсть поздѣѹченѹ [в изд. поздѣ ѹченѹ] нарещисѧ, нежели ненаѹченѹ быти. (ὀψιμαϑῆ) Пч н. XV (1), 56 … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
поздѣ˫аденье — ПОЗДѢ˫АДЕНЬ|Е (1*) ˫А с. Поздний прием пищи: ѹста огорьчаша поздѣ˫аденьемь ѹпражнѧема. (τῇ βραδυφαγίᾳ) ПНЧ к. XIV, 194б; воды напоѥньѥ ˫ако вина напоѥньѥ. поздѣ˫адени˫а. ˫аже ѹбо ина престоить постьна˫а стр(с)ть. (βραδυφαγία) ФСт XIV/XV, 43в–г … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
поздіймати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
поздійматися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
поздіймати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Здійняти вгору все чи багато чого небудь. 2) Дістати, забрати зверху або з поверхні чогось усе чи багато чого небудь, що там стоїть, лежить, висить і т. ін. 3) Скинути з себе чи з когось усе чи багато чого небудь, що… … Український тлумачний словник
поздійматися — а/ємося, а/єтеся, док. Здійнятися (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого небудь; у багатьох місцях) … Український тлумачний словник
поздірря — я, с. Костриця, терміття … Український тлумачний словник
реминисценция — (позд. лат. reminiscentia воспоминание). Намек на прецедентный текст, обнаруживаемый в художественном или публицистическом тексте, отзвук более раннего текста … Словарь лингвистических терминов Т.В. Жеребило
